Демони Ленінграда

Начало книги

Якась зі штабних давалок, здається цицьката і сраката Даздрапєрма – я вже добряче нахлистався, а в повітрі висів важкий махорковий дим – подала пельмені. Я не відмовився. Так між нами, потрібно бути повним дебілом, щоб вибрати для дитини ім’я, яке походить від виразу: Да Здравствует Первое Мая… Ну, ничего, у нас, в Росії, дураков ніколи не бракувало. Я перехилив стаканчик горілки, закусив невеличким, облитим сметаною, пиріжком. На якусь мить я відчув, що ситий. Господар нашої невеличкої вечірки, Ваня Бондарук, хуярив на гармошці, від наповненої тирсою, і розпеченої до червоного буржуйки розходилося тепло, пахло горілкою, м’ясом і парфумами дівчат. Так, наче це не Ленінград 1942 року. Щоправда, вже два місяці, як робітникам збільшено пайок хліба до триста п’ятдесяти грамів на день – всі інші отримували по двісті, але і так люди вмирали від голоду, зростала кількість нападів з метою пограбування харчів, прибувало жертв канібалізму. Ба, якби тільки це…

Читать дальше →