Історія однієї істерії

Начало книги

«Трамвай», — меланхолійно констатував він, виколупуючи з волосся шматочки обсипаного тиньку. Чоловік витяг із-за вуха олівець, відійшов на три кроки. «Так, тут, тут і тут… От зараза!» Тонкий графіт хрупнув і відломився. Винуватець ледь чутно вилаявся. Сьогодні все проти нього. Втім, як і вчора. І позавчора. І всю попередню вічність. Але нічого. Тепер у нього було чим помститися цьому егоїстичному світові. Замість покійного олівця вже щосили працював цвях, залишаючи на стіні шорсткі подряпини.

— Виходить, завтра вранці Петрович закінчить фіксатор, — ледь помітне тремтіння голосу виказувало вищий ступінь хвилювання. Передчуття швидкого втілення найвишуканіших снів сповнювало все його тіло зрадницькою кволістю.

Втім, руки працювали гранично чітко. Жало свердла пожадливо вгризалося у відволожену цеглу, викусуючи зі стіни шматки ніжно-рожевої плоті…

«Петрович?! Він зможе виказати. Признатися, для кого робив замовлення…» — думка боляче різонула спухлу полотнину мозку.

Читать дальше →