Небезпечне відрядження

Начало книги

Його везли у відкритій машині, і він усвідомлював, що вже дійшов до своєї останньої життєвої межі, за якою далі не існуватиме нічого. Нічого! Як просто і всепоглинаюче звучало в голові це слово. Нічого! Більше не буде нічого! Проте не відчував страху, в душі — лише давка каламуть і злоба на весь світ: на пекуче сонце, що витоплювало останні сили, на машину, що спокійно гуркотіла на невеликому підйомі, на двох солдатів із автоматами, що напружено застигли на сидінні поряд, притискаючи його з обох боків плечима, на молодого майора, що сидів попереду з водієм… Такий молодий майор, старанно поголений, якийсь урочиста підібраний. Хлопчисько… «Що він бачив у житті?! А тут ось не прожив, а ніби нужду справив на людях… Але ж якось жив. А це вже кінець…»

Він відчував, сказати б, навіть знав, куди його везуть, хоча й не розумів майже нічого по-угорськи, та життя навчило його все розуміти без слів, відчуваючи шкірою, розуміти кожною клітиною тіла.

Читать дальше →