Дядечко на ім’я Бог

Начало книги

Де ти будеш, що ти робитимеш, коли помреш і твоє тіло кремують, а прах розвіють по вітру? Які в тебе плани щодо цього?

Особисто я закінчив би цю історію анекдотом. Один псих питає в другого: «Що ти там пишеш весь час?» Той відповідає: «Листа пишу». — «А кому пишеш?» — «Собі». — «І що там написано?» — «Не знаю, я його ще не отримав...»

Інколи здається, що наше життя стиснуте в цьому відрізку часу: між тим, як ми допишемо листа самим собі, і тим, як прочитаємо останні літери...

А я хочу, щоб у кожної людини був годинник, який би водночас показував роки, місяці, доби, години, хвилини й секунди, а час на цих годинниках стікав від миті майбутньої смерті.

Цікаво, яким стане життя людей, чи стане воно іншим, кращим, якщо при народженні кожному з нас даватимуть такі годинники? Бажано, із зозульками...

А я не знаю, що сказати. А коли не знаєш, що сказати, краще процитувати когось відомого. Здається, Мірча Еліаде зараз саме той, хто потрібен: «...Коли в людини з’являється відчуття, що вона загубила ключ від власного існування, коли людина більше не знає, для чого жити, тоді це цілком релігійна проблема, тому що лише у релігії — відповідь на головне питання: в чому сенс життя?»

Читать дальше →