Заборонені ігри

Начало книги

Травнева ніч виливалась на землю, зараз яскраво-чорна із сліпучими чистими зорями — ні хмаринки на небі. Ніби розпечений, майже червоний місяць і зоря при нім — палахкуча, нестримно яскрава, манлива і виклична, химерно привидна вабила до себе велика яскрава Венера — зірка кохання, символ любові і пристрасті, земної і неземної пристрасті, любові потойбічної і незнаної, простої і неймовірної, таїна таїн, планета любові.

Хлопчик ішов крізь ніч, дивлячись тільки на зорю. Він йшов твердо і впевнено, набираючи швидкості, незабаром він вже майже біг, аж поки не дістався околиці лісу чи запушеного саду. Тут він став між дерев і, не відриваючи погляду від зорі, почав роздягатись догола, недбало скидаючи одежу під першим деревом.

I враз щось змінилось на небі, заспівали півні, і малий, стрепенувшись, розпростав плечі, аж кістки захрустіли у всьому тілі, і звук від цього був дивний і жахний, якби почув його хтось сторонній, нібивсе в тілі хлопчика ламалось всередині, а потім, щойно опівночі, далеко в селі заспівали півні. Малий зігнувся і стрімголов помчав далі у хащі дерев.

Читать дальше →