Поки Бог спить

Начало книги

Данько нетерпляче переступив з ноги на ногу, і під личаками[1] м'яко зарипів сніг. Хлопець оглянувся навкруги — людей все прибувало й прибувало. Та й не дивно! Сьогодні було свято Хороса — зимового сонця, одне з найулюбленіших свят русичів[2]. Цього дня руські святкували сонцеворіт — час, коли день починав знову збільшуватися. За якийсь час Хорос перетвориться на Ярилу — весняне втілення Даждьбога. А далі і Сам Даждьбог вступить у свої права.

Глядачі суцільною стіною обступали місце, де ось-ось мала розпочатися головна забавка цього свята — кулачний бій. Найцікавіші навіть забиралися на найближчі дерева, щоб краще розгледіти всі деталі поєдинку. Молоді дівчата, що збилися у зграйку, споглядали на майбутніх учасників поєдинку із пагорбка, і це ще більше бурлило кров у хлопців. Дівчата сміялися, кидали на хлопців швидкі, але чіпкі погляди, іноді щось підбадьорливо вигукували.

Та не час було заглядатися на дівчат. Сьогодні був день, на який Данько чекав цілий рік. Його, молодого нежонатого хлопця, у якого на верхній губі ледь-ледь пробилися вуса, вперше взяли на кулачний бій!

Читать дальше →