Маримонтські млини

Начало книги

Чи події ночі з 3 на 4 листопада 1771 року відбулися саме так? Не знаю, хоча сподіваюся, що так. Якби так було, історія Стася і Яся була б дуже повчальною; вона дозволила б побачити в слабкому королі людське обличчя польського Просвітництва, а в запальному Яну – майбутнє Речі Посполитої, якій не дали народитися.

І

Зараз, Санкт-Петербург

Крики короля лунали довгими коридорами Мармурового палацу. Це був звук, що наповнював страхом кожного слугу, гвардійця і королівського чиновника. Наче крик гарпії, голос старого монарха паралізував волю і кмітливість слуг. Якби не гучне виття, то, мабуть, можна було б почути тихі молитви, що закликали Богородицю і всіх святих захистити ординарців і челядь від сумної долі відповіді на виклик. Король помирав, і той, хто першим про це повідомив би, міг померти разом з ним.

Мармуровий палац був величною, але не вишуканою будівлею. Її проста форма, широкі коридори і світлі сходи не містили жодних схованок, таємних проходів чи секретних кімнат, де можна було б перечекати королівський заклик. Майже п'ять десятків палацової прислуги були віддані на милість небес і здоров'я колишнього короля Речі Посполитої. Дехто також сподівався і на земну допомогу. Особливо пралі, які втекли до кутка старої вітальні і дивилися на Артема Петровича з німою проханням у палаючих очах.

Читать дальше →