Піздєц

Начало книги

Магарич, митець.

Омелян Косопизд, митець.

Харитон Уйобищенко, митець.

Назар Сивуха, митець.

Альфред Золупенко, митець.

Люда, вагонна провідниця котру всі вищезгадані митці їбуть іноді по черзі а іноді так.

Гаврюша Обізянов, інженер.

Степан Срака, главний інженер.

Шльома Гомельский, науковець.

Роже Городі, французський буржуазний націоналіст.

Пророк Самуїл, старий жид.

  На сцені стоїть товарний вагон. На дверях вагона напис E=MC^2. Трохи нище написано: "Ніщо нікуда не зникає і нізвідкіля не береться", підпис: Ломоносов. Ще нижче написана непристойна похабєнь. Двері старанно закриті і прикручені дротом, із-за дверей чути приглушені голоси.

Перший голос. І от уявіть собі, - цей мудило уходить і ви залишаєтесь з нею удвох, а у вас в руках немає нічого крім старого дерев'яного корита.

Другой голос. З цього місця, будь ласка, з подробицями, Альфреде Юхимович.

Перший голос. Перш за все ви сците у корито.

Третій голос. Воно ж диряве, Альфред Юхимович.

Читать дальше →