Поезії

Скачать

І все — дарма...

«О Тіне, дай пораду:

Іду здаля,

Та де ж земля,

Що зветься Ельдорадо?»

«За непокірні

Пасма гір,

Де нізвідкіль ждать ради,

Ще довго йти —

Як справді ти

Шукаєш Ельдорадо!»

Опівнічною порою я над книгою старою

Силкувавсь наук прадавніх осягти таємну суть.

Аж куняв я, — так знемігся. Раптом стиха звук розлігся,

Мов легенький стук розбігся — тихий стук у двері чуть.

— Певно, гість, — пробурмотів я, — отже, й стук у двері чуть,

Не інакше, гість, мабуть.

Ясно так запам'яталось: те в похмурім грудні сталось.

По підлозі тіней слалась миготлива каламуть.

Марно я тоді в суворій книзі прагнув збутись горя,

Щоб по втраченій Ленорі сум розвіяти, забуть.

Нині так ясну Ленору янголи на небі звуть —

Тут її ім'я не чуть.

Нетерпляче ждав я ранку. Вітер коливав фіранку,

Серце ранив жах казковий, жах, якого не збагнуть.

Ніби скам'янінням скутий, шепотів я ледве чути:

— Певно, гість якийсь побути хоче в мене й відітхнуть,