Легенда золотої кицьки

Начало книги

Я вбив людину…

Ні, не дружину, що могла необережно залишити хрестик або годинник іншого чоловіка в себе в шухляді, і не сусіда, з яким я міг би розпити по п’ятдесят грам горілки кільканадцять разів поспіль, а потім через якусь дрібницю вкоротити йому віку. Ні, я зовсім не з того братства, що так безглуздо витрачає власне життя і власні можливості.

Правду кажучи, до сьогоднішнього дня я вважав себе досить поміркованою і розсудливою людиною. Ну, знаєте, такою, якій можна довірити кермо автомобіля, вибір ресторану, організацію бенкету… Я вважав себе позитивним хлопцем, який може втрутитись у бійку, аби врятувати друга, який може допомогти самотній подрузі забрати дітей зі школи, коли бабуся у санаторії… який може, врешті-решт, поступитися місцем старій жінці в автобусі… Але я ніколи не міг уявити себе вбивцею.

Я сидів у МакДональдсі навпроти Київського вокзалу і, втупивши погляд у скляну вітрину, намагався запихнути в себе шмат гамбургера. Ненавиджу гамбургери. Ненавиджу МакДональдс… Принаймні, завжди ненавидів, але тепер… Тепер мені немає куди йти. Немає що робити.

Читать дальше →