Вірші

Начало книги

З тих пір я встиг об'їхати весь світ.

Важка наука — в білім світі жить.

Багато поту й сліз я встиг пролить.

Вибоїстим, нерівним був мій шлях

В пустелі людській по сипких пісках.

Це добре знаю я, бо мій напій

Не-раз бував немов полин гіркий,

Не раз мій кухоль наливали вщерть —

Було б одразу легше випить смерть.

Але тепер все горе й вся біда,

Всі муки сплинули, немов вода,

I спомини про мій тернистий шлях —

Все потопає в радісних сльозах.

Тут колисала матінка мене,

Тут сонце, наче в юності, ясне,

З-під хмари усміхається мені,

Як синові, на рідній стороні.

Конокрадська

Темним пилом крутить

Вдалині.

Наближає вершник

На коні.

«Звідки в тебе, хлопче,

Кінь, що змій?»

«Повертаю з пушти,

Пане мій,

Ночував табун там,

Ніч іржав,

Змія вороного

Я украв.

Ярмарок у Турі,

То й мені

В Турі треба бути

На коні».

«Слухай, хлопче, слухай,

Чорна тінь,

Грає під тобою

Добрий кінь.

Це табун у пушті

Мій іржав,

Це коня у мене

Ти украв».

Ну, не хоче слухать!

Читать дальше →