Друзі коханки і велика халепа

Начало книги

Мене про це питають уже багато років, останнім часом частіше, аніж про щось інше. Розумію, чому так багато людей цікавляться: вони люблять Метью і хочуть, щоб у нього все було гаразд. Я теж цього хочу. Та я завжди наїжачувалася на це запитання журналістів, адже не могла сказати того, що хотіла: «Він сам має розповісти. Це аж ніяк не в моїй компетенції, вам не здається?». Далі мені хотілося б сказати: «Це дуже особисте. Якщо людина сама нічого не каже, я вважаю це плітками, а пліткувати з вами про Метью я не буду». Розуміючи, що відсутність відповіді може зашкодити ще більше, інколи я просто казала: «Гадаю, з ним усе гаразд». Принаймні такі слова не привертали зайвої уваги, тож, можливо, Метью отримав би крихту приватності, поки боровся з недугою. Правду сказати, я не знала точно, як там Метью. У цій книжці він розкаже, що приховував свою ситуацію.

Метью не одразу зважився хоч щось розповісти про те, із чим боровся. За всі ці роки я не намагалася втрутитися або відверто з ним поговорити. Я мало знала про залежність, але розуміла, що тверезість Метью не в моїх руках. І все-таки час від часу запитувала себе, чи не помилялася, бо не робила більше, не робила бодай щось. Та врешті я зрозуміла, що його хвороба невблаганно набирала обертів і не збиралася зупинятися.

Читать дальше →