Служба виконання бажань

Начало книги

Я прокинувся і відразу відчув якийсь неприємний запах, щось на кшталт того, яким смердить біля вольєра з диким кабаном у зоопарку, змішаний з “ароматом” гнилих овочів та чогось лікарняного… формаліну, чи як його? — Невже забув учора сміття винести, — подумав я кидаючі погляд на годинник. Годинник на тумбочці показував… що за чортівня?! Я протер очі та ще раз подивився на табло… 666. От халепа! Нарешті гепнувся! Цей мій старенький годинник пропрацював більш ніж сорок років, сумлінно відлічуючи часи, хвилини, секунди… Скільки це ж секунд, взагалі, він промиготів за ці роки? Якщо тридцять років це близько мільярд секунд, то виходить, що їх десь біля півтора мільярда пройшло з того часу, як я придбав його у магазині побутової електроніки на Виставці Досягнень. Велике Місто, яке зараз столиця країни, що вбиває наших дітей, тоді було столицею країни, якої більше не існує. Добре пам’ятаю той спекотний липневий день; на диво пусті вулиці. Міліціонери на кожному кроці перевіряють документи: — добрий день! Старшина Агамбеков. Ваші документи, будь ласка! Ваше відрядження? Прибуття, відбуття, квіток на поїзд… Усього доброго! А ще Місто ховає свого улюбленця — поета, співака, актора. Це теж додає гостроти в і так напружену ситуацію… Здається саме повітря насичене електрикою та важким очікуванням чогось недоброго, хижого… Мої спогади були несподівано перервані. Хтось тихенько кашлянув, і я побачив чоловіка, який стояв проти ліжка. Я чомусь не злякався та не здивувався непрошеному гостю, а лише натис на кнопку, вмикаючи лампу, що стояла поруч ліжка на тумбочці. Чоловік був вдягнений у мантію, на взірець папської, але не білу, а червону. Чисто виголені, хіба що не до синяви щоки. На гострому підборідді стирчить руда цапина борідка.

Читать дальше →