Сім днів до кінця світу

Начало книги

Марк прокинувся в пустому ліжку. Лора знову встала першою. Кондиціонер працював на повну потужність, розбурхуючи тюль на вікнах. Через розсунуті сірі блекаут-штори сонце нещадно палило в очі. Будильник, авжеж, вимкнений, і нічого з цим не поробиш. На цифровій фоторамці, що стояла на приліжковій тумбі, мінялися фото: його, Лори, їх обох. Зараз на нього з осудом дивився він сам. Дурне фото, яке йому не подобалось, але Лора все одно його додала.

Ранки понеділка завжди найважчі. І не тільки через найкращий матрац, із якого так важко себе підняти, та знайому м’яту постіль із рідними запахами, що, здається, назавжди викарбувалися в пам’яті. Цей період — останній зв’язок із минулим. І він рветься, варто лише розплющити очі.

За звуками Марк зрозумів, що Лора вже порається на кухні, а це означало — треба шукати каву по дорозі. За відпрацьованим алгоритмом, не гаючи часу, молодий чоловік привів себе до ладу: умився, почистив зуби, вклав неслухняне русяве волосся та бороду, яких так і не підстриг, одягнувся в незмінні джинси карго та сіру футболку. З армійською вправністю й аскетизмом зібрав рюкзак: кілька пар білизни та шкарпеток, футболки, спортивні штани, армійський ніж та жетон, який уже не надягав.

Читать дальше →