Там, де козам роги правлять

Начало книги

Увечері, коли вже сутеніло, мжичка перестала, але в повітрі висів мокрий, пронизливий туман. Хмари грубою поволокою прослалися над землею, здавалося, вони от-от поглинуть вершини дерев у парку і стрімку вежу ратуші.

Відчайдушно дзеленькаючи, сповнюючи вулицю деренчанням і скреготом старого залізяччя, злетів униз розхитаний трамвай. Незабаром за ним поважно, тихо шелестячи шинами під рівномірне цокання копит, скотилися дрожки.

З ліхтарів сіялося жовте, тьмяне світло на мокрий брук. Тротуари тонули в мороку, ще глибшому від тіней крислатих лип, з чорних гілок яких падали краплі води.

А проте собача погода в той суботній вечір не налякала мешканців міста. По дірявих, розбитих тротуарах сунули юрби перехожих. Одні кудись поспішали, щулячись у своїх потертих демісезонних пальтах, інші ліниво плентали, зупиняючись перед вітринами скупо освітлених магазинів.

Перед кінотеатром було гамірно і людно. Від широких вікон, за шибками яких усміхалися з фотографій актори, на тротуар падали снопи яскравого світла люмінесцентних ламп. Біля каси чорнів здалеку помітний великий напис: «Квитки на всі сеанси продано». Люди з недовір’ям читали ті слова, потім відходили розчаровані й сердиті. На них бистрим оком поглядали молоді хлопці, що крутилися в натовпі, перепродуючи квитки.

Читать дальше →