Менгеттен

Начало книги

Доглядачка, далеко держачи від себе кошика немов би це був нічний горщик, одчинила двері до великої, сухої, теплої кімнати, з пофарбованими в зелене стінами де в насиченому духом спирту і йодоформу повітрі бриніло тоненьке жалібне скигління з інших кошиків, що були попід стінкою. Поставивши свого кошика долі, вона, зшиливши губи, заглянула до нього. На ваті неначе жмут гробаків, кволо ворушився народженець.

На пороні грав на скрипці старий чоловік, вистукуючи такт носком потрісканого лякованого черевика. У нього було стягнуте зморшками в один кут мавп’яче обличчя. Бед Корпнінґ сидів на бильцях, спиною до річки, дивлячися на нього. Вітрець ворушив йому волосся навколо тугої смуги кашкета й сушив піт на скронях. Ноги йому були вкриті пухирями, втома оливом давила його, але коли порон рушив від берега, знімаючи на річці маленькі, зубчаті, лепетливі хвилі, він ураз відчув як щось гаряче й тремтливе розлилося йому по жилах.

Читать дальше →