Задуха

Начало книги

Якщо ви збираєтеся це читати, то не треба.

Однаково через кілька сторінок вам захочеться відкласти книжку. Так що краще й не починайте. Кидайте. Кидайте, поки не пізно.

Рятуйтеся.

Подивіться програму — по телевізору напевно буде щось цікавіше. Або, якщо у вас стільки вільного часу, запишіться на вечірні курси. Вивчіться на лікаря. Зробіть із себе людину. Втіште себе — сходіть повечеряти до ресторанчика. Пофарбуйте волосся.

Роки йдуть, і ніхто з нас не молодіє.

Те, про що тут написано, вам не сподобається відразу. А далі буде ще гірше.

Це дурна історія про дурного хлопчиська. Дурна і правдива історія про недоумка, із яким ви точно не захотіли б знатися в реальному житті. Ось він, істеричний маленький засранець, зростом вам десь по пояс, із ріденьким світлим волоссячком, зачесаним на косий проділ. Ось воно, дрібне гаденя, — усміхається зі шкільних світлин: молочних зубів подекуди бракує, а нормальні зуби ростуть безладно. Ось він, у своєму ідіотському светрі в синю з жовтим смужку, подарунок на день народження, колись — найулюбленіший. Нігті вічно обкусані. Улюблене взуття — кеди. Улюблена їжа — гівняні корн-доґи.[1]

Читать дальше →