Захребетник

Начало книги

Сонце сіяло.

Море шуміло.

Життя на бульварі Джудж-ан-Маджудж вирувало.

— Фісташки! Смажені фісташки!

— Шербет! Солодший за поцілунок красуні! Густіший від крові героя! Дешевший за чуже горе! Налітай, набирай…

— Ай, кебаб! Вай, кебаб!

— Дай кебаб!

— Сувеніри! На згадку! На добру пам’ять, на вічну пам’ять!..

— Персні із джинами! Лампи із джинами! Кому місто зруйнувати? Кому палац побудувати? Кому в Дангопею злітати?

— Халва! Проходиш мимо — вже солодко…

— Агов, ґави-роззяви! Вирушайте з Кей-Кубадом Колишнім у хадж по визначних пам’ятках! Палац султана Цимаха! Руїни Паленого Покляпця! Зібрання мумій Бейлер-бея! Хто не бачив, марно життя прожив!

— І ось цей кисломордий ібліс, чия душа — темний ліс, чиє серце — смердюча яма, а руки схожі на гаки гробаря, й каже мені своїм бридким голосом: «Кралечко, якщо ви погодитеся вийти за мене заміж, я буду найщасливішим чоловіком на світі…»

— А ти?

— А що я? Заміж-то хочеться…

Читать дальше →