ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє

Начало книги

Сьогодні вранці я на кухні говорив із девайсом за 150 доларів: доручив перевірити, чи не затримується мій рейс, і викликати машину сервісу Lyft. За кілька хвилин автівка під’їхала, і про це повідомив мій смартфон. Мине ще кілька років, і мене, можливо, підвозитиме безпілотний автомобіль. Людина «не в темі» має всі підстави вигукнути: ХЗ![1] Ми звикли, що ХЗ вигукують на знак подиву. Проте декого бентежать і тривожать такі технології, як штучний інтелект, безпілотні автомобілі й дрони. Люди хвилюються, що їхнім дітям ніде буде працювати, бо робочі місця заграбастають рóботи. Для цих людей ХЗ — лайка, вони вживають цей вислів із геть іншими емоціями.

ХЗ із подивом: телефони, які підказують найкращий ресторан чи найкоротший шлях до місця роботи; програми штучного інтелекту, що пишуть новини або дають поради лікарям; 3D-принтери, які друкують «запчастини» для... людського тіла; технології редагування генів, що позбавлять нас хвороб чи оживлятимуть вимерлі види тварин; нові форми організації компаній, що об’єднують тисячі працівників-фрілансерів і дають змогу споживачам отримувати послуги в один клік через додаток на смартфоні.

Читать дальше →