Відірвана від коренів

Начало книги

Наш Дракон не їсть дівчат, яких він бере до себе, незалежно від того, які історії розказують про нього за межами нашої долини. Ми чуємо їх іноді від мандрівників, що приходять і йдуть собі далі. Вони кажуть, ніби ми приносимо людські жертви, а він був і є справжнім Драконом. Звичайно це не так: він міг бути Майстром і безсмертним, але він все ж залишався людиною, і наші батьки об'єдналися і вбили би його, якби він хотів з'їдати одну з нас кожні десять років. Він захищає нас від Вуду, і ми вдячні йому, але лише за це.

Він не пожирає дівчат насправді; але вони відчувають себе такими. Він бере дівчину до своєї Вежі, і десять років по тому дозволяє їй іти геть, але за той час вона стає іншою. Її одяг надто вишуканий, і вона розмовляє як дама — вона жила одна з чоловіком протягом десяти років — тому, звичайно, вона знеславлена, хоча всі вони говорять, що він ніколи не торкався їх. А що ще вони можуть сказати? Це не найгірше, в кінці кінців, Дракон дає їм гаманець, повний срібла, для їх приданого, коли відпускає їх, так що будь-яка з них може надіятися на щасливий шлюб, зберегла вона свою цноту чи ні.

Читать дальше →