Квиток на двох

Начало книги

— КОЛИСЬ я вважав що це жахливо: дружина, яка читає думки…

— А тепер?

Замість відповіді Володимир припав лицем до густого синього волосся Іштар. Захотілося зламати годинник, щоб спинити час.

Іштар лагідно одсторонилася. Володимир захоплено дивився на дівчину. Вона засліплювала надзвичайною вродою. Невелике струнке тіло, великі очі, чуттєві губи, високі груди, вся — ідеал квітучої юності, свіжості, завзяття.

— Чого це ти так вдивляєшся? — запитала. — Безсоромний, так кажуть у вас, землян? Людей?

Володимир розсміявся. Вона пхикнула й побігла до води. Повільні хвилі жовтого океану понесли її від берега.

— Не запливай далеко! — закричав він стурбовано. — Прошу!

Питома вага його тіла на цій планеті виявилася значно нижчою, ніж на Землі, і жовтий океан не приймав землянина.

Іштар легко й стрімко піднімала над водою засмаглі руки. Плавала вона легко. Кілька рибинок супроводили дівчину, торкаючись її пурпурової шкіри. Вона сміялася і відштовхувала їх ліктями. Потім лягла на хвилю. Жовті гребені передавали її один одному, і вона швидко понеслася до берега, не роблячи ніяких зусиль.

Читать дальше →