Останні дні

Начало книги

Інколи я спостерігала, як вона віддалялась у вільному замісті, скрадаючись швидко, як тінь від хмари на сильному вітрі.

Шарлотта Перкінс Ґілмен,

«Жовті шпалери»

ПРОЛОГ

Денвер. 3 березня 2011 року

І жінка чула цих давніх друзів, що шкрябалися у віддалених і не дуже віддалених кімнатах її будинку. Давніх друзів, яких вона намагалася забути довше, ніж мала сили пам’ятати. Доки не зрозуміла, що її життя було одним тривалим очікуванням, коли ті нагодяться й розпочнуть справи, які так жадали закінчити. Бо давні друзі ніколи не забували. Вони прибували без запрошення і з’являлися майже без попередження. Приходили після настання темряви й ніколи не відпускали.

Останнім часом давні друзі стали сміливішими й сильнішими. Майстерніше пробиралися всере­дину. Проходили повз. Сьогодні їхні рухи натякали, що візит завершальний — кінцівка поступового возз’єднання.

Заплющивши очі, жінка зітхнула й підтримала свою вагу, поклавши долоню на одвірок. Глянула вгору: рішучість зробила тіло достатньо жорстким, щоб вона могла ступити крок усере­дину будинку. Тоді ще один. І ще один.

Читать дальше →