Чужа

Начало книги

Шосе, лісопосадка, засніжені поля. Зимовий ранок. Біля узбіччя стоїть вишнева «дев’яносто дев’ята». Четверо молодих людей у шкірянках поверх спортивних костюмів мочаться на узбіччі. Вони мають вигляд невиспаних, похмурих людей.

ШУСТРИЙ

(вбираючи ніздрями повітря)

Бля, ну й сморід. Гівно… Гиря, хулі ти тут зупинився?..

ГИРЯ

(зосереджено щось випісюючи струменем на снігу)

Тут скрізь смердить. Свиноферма. Закопати тебе в свиняче гівно — за тиждень кістки розчиняться.

Усі сміються, крім Шустрого й Малюка.

МАЛЮК

Годі тут базарити, посцяли і поїхали.

Усі мовчки сідають у машину, Гиря за кермо.

МАЛЮК

(помітивши, що Шустрий намагається зачинити вікно)

Не зачиняй, розіб’ємось. у теплі засне водій — і привіт.

ГИРЯ

Шустрому все гівном смердить…

МАЛЮК

Смердить — та й хуй з ним. життя й не так смердить. Ти, головне, не засни за кермом.

Машина рве з місця, залишаючи сліди протектора і свастику, криво намальовану сечею на снігу.

Читать дальше →