До катастрофи лишалося кілька секунд

Начало книги

— Отакого, друже, листа одержав я сьогодні. На, полюбуйся, — капітан Горбатюк простягнув капітанові Попенку аркуш із надрукованим на принтері текстом.

Анатолій Петрович довго роздивлявся, перечитував, потім сказав:

— Гадаю, це хтось із твоїх колишніх «клієнтів» Що, як то кажуть, затаїв у душі помсту і, вийшовши після відсидки, вирішив тебе полякати.

— Я спершу теж так подумав. Потім почав перебирати в пам’яті своїх «клієнтів». Ну, по-перше, писала людина явно молода. Може, навіть юна. І інтонація, і обігравання числа «тринадцять». Дорослий писав би по-іншому. Та й щось я не пригадаю, щоб у мене були такі грамотні «клієнти», які б знали, що існувало всього дванадцять апостолів, учнів і послідовників Ісуса Христа. Наскільки пам’ятаю, хлопці вони темні й обмежені…

— Якби твій кореспондент був грамотний, — усміхнувся капітан Попенко, — то мусив би знати, що апостолів було не дванадцять і навіть не тринадцять, а принаймні чотирнадцять.

Читать дальше →