Українська зима

Начало книги

Я працював, чи то пак підпрацьовував, парамедиком “швидкої допомоги”. Три, а іноді й чотири зміни на тиждень, із напарником їздив Нью-Йорком, забираючи пацієнтів із різних околиць і доставляючи їх за призначенням. Серед пацієнтів, котрих обслуговувала наша компанія, переважали люди похилого віку. Ми відвозили їх у лікарні чи в інші медичні заклади. Хоча зустрічалися і молодші, і середнього віку. Іноді за дорученням диспетчера ми підбирали з вулиць жертв автотрощ або ж вуличних бійок, чи передозованих наркоманів, мали також справу із психіатричними пацієнтами.

Останнім часом я намагався вибирати свою зміну так, щоби на пару зі мною працював мій 20-річний син Давид, котрий нещодавно отримав сертифікат парамедика. Давид навчався в коледжі Мангеттену за спеціальністю медичного інженера. За моєю порадою, він закінчив іще й піврічні курси, щоби під час навчання в коледжі підпрацьовувати парамедиком. Та робота синові подобалась, навчанню в коледжі вона не перешкоджала, тим паче, на мій погляд, вона розширювала коло його медичних знань, що могло підсобити йому у майбутній професії, теж пов’язаній із медициною. Ну, і зайвий долар у кишені теж нікому ще не завадив. Словом, у нас зі сином несподівано виникла сімейна команда парамедиків.

Читать дальше →