Свято осені

Начало книги

Іра залітає в хату: Коля, тобі пи@да!

Коля аж підскочив: шо таке?

Іра: ти якого хєра мені не сказав, що у малої Свято осені завтра в садочку?

Коля: та я цеє…хм… не знав.

Іра: шо «не знав»? Шо «не знав»? Не прикидайся шлангом, я тебе прошу. Мені вихователька сказала, що тобі говорила 2 тижні тому, як ти малу забирав.

Божена: і пісіка дала!

Іра: і віршика дала. Правильно, доця. Коля, блят@, де той віршик?

Коля повільно піднімає мужній стан з дивану і йде в коридор. Винувато шуршить по всім карманам. В той час Іра розкладає на столі жовте листя, палки, каштани, шишки - все те, що вони встигли назбирати в парку після садочку, шукаючи осінній реквізит і три рази вступивши в собаче гімно.

Підходить Коля і просовує їй пожмаканий, вологий папірець, до якого прилипла шкарлупа від сємок.

Іра: Боже, як зі сраки достав. Шо в тебе в тих карманах вєчно купа сміття? Свиня натуральна.

Іра пробігається очима по віршику: ну йобтвоюмать, на 8 рядочків! На 8, сука, рядочків! Божена, коли ми маєм його вчить?

Читать дальше →