Кафка на пляжі

Начало книги

— Отже, з грошвою питання залагодив? — запитує хлопець на прізвисько Ворон у своїй характерній манері — повільним млявим голосом.

Його язик заплітається, наче він щойно прокинувся. Але то хлопець просто прикидається. Він бадьорий. Як завжди.

Я ствердно киваю.

— І скільки?

Я прокручую в голові цифри:

— Близько тридцяти п’яти сотень готівкою, плюс можу зняти трохи дрібних у банкоматі. Знаю, небагато, але цього має вистачити. Поки що.

— Непогано, — відповідає хлопець на прізвисько Ворон. — Поки що.

Я знову киваю.

— Припускаю, ти їх не наколядував, — зауважує він.

— Так, вгадав.

Ворон посміхається і озирається навколо:

— Значить, перетрусив тут шухляди?

Я не відповідаю. Він знає, чиї це гроші, тож до чого ці запитання? Хлопець просто дошкуляє.

— Добре, — каже Ворон, — тобі були конче потрібні гроші, й ти їх дістав. Байдуже — випросив, позичив чи вкрав. Це гроші твого батька, тож яка різниця, правда? Головне, що вони в тебе є. Поки що. Але що робитимеш, коли фінанси вичерпаються? Гроші — не гриби в лісі, вони не з’являються самі собою. Тобі потрібно буде їсти, десь спати. Одного дня лишишся на бобах.

Читать дальше →