Королівство

Начало книги

Бідолашний трамвай аж натомився вкотре виїжджати на гору, та ще й день видався спекотним. Повсюди літав пух із кульбаб і тополь, через що люди терли почервонілі очі й шморгали носами. Трамвай не мав алергії ні на пух, ні на трави, ні на мох, яким пообростали дерева в ярах Погулянки. Однак від спеки в ньому весь час щось пересихало й ламалось, і тоді змордована алергією кондукторка лаялась: «От, старе одоробло! Знову відстаємо від графіка...» Зрештою, її неважко зрозуміти. Бувало, трамвай зависав за кількадесят метрів до кінцевої зупинки, і втомленій, спітнілій кондукторці доводилося йти догори пішки, щоб зателефонувати в трамвайне депо. Водій задумливо дивився їй услід. Вони – трамвай, водій і кондукторка їздили разом уже п'ятнадцять літ. Десь стільки ж років було єдиній пасажирці, що залишилась у вагоні за дві зупинки до кінцевої. Дівчинка тримала на колінах згорнутий рулон паперу, виглядаючи у вікно, бо їй нецікаво було дивитись на подряпаний салон із рядами червоних сидінь і на кондукторку, яка мала здати зміну аж опівночі й тепер дрімала, притиснувши до живота торбинку з грішми та квитками.

Читать дальше →