Кохана

Начало книги

У 1983 році я втратила роботу, чи, правильніше, — покинула її. Те чи інше, або і те, й інше. У будь-якому разі я мала неповний робочий день і приходила до видавництва раз на тиждень, щоб розібратися з листами-дзвінками-зустрічами, які були частиною цієї роботи, а вдома редагувала рукописи.

Звільнитися було слушною думкою з двох причин. По-перше, я написала чотири романи, і всім було зрозуміло, що саме письменництво — моє покликання. Питання пріоритету — як можна водночас редагувати й писати, — було для мене дивним і передбачуваним; це те ж саме, що спитати: «Як можна одночасно викладати і творити?», «Як художник чи скульптор може виконувати свою роботу і керувати іншими?» Але багато в дечому редагування і письменництво конфліктувало.

Друга причина була менш амбіційною. Книги, які я редагувала, не приносили купу грошей, навіть якщо під «купою» не розуміти «багато». Послужний список я мала вражаючий: письменники зі скандальним талантом (Тоні Кейд Бамбара, Джун Джордан, Гейл Джонс, Люсіль Кліфтон, Генрі Дюма, Леон Форрест); учені з оригінальними ідеями і власними дослідженнями («Глибокий переворот» Вільяма Гінтона, «Вони прийшли до Колумба» Івана Ван Сертіми, «Сексистське правосуддя» Карен де Кроу, «Захід і решта нас» Чинвейзу); публічні фігури, готові поділитися своїми відвертими спогадами (Анжела Девіс, Мохаммед Алі, Гью Ньютон). Коли мені здавалося, що потрібна якась книга, я знаходила автора, який би її написав. Мій ентузіазм, який дехто підтримував, заглушали інші, посилаючись на байдужі результати продажів. Я можу помилятися, але навіть у кінці сімдесятих пошуки авторів, які б добре продавалися, цінилися більше, ніж редагування рукописів або підтримка молодих чи старіючих авторів.

Читать дальше →