Лицедії

Начало книги

Двері відчинилися, і Майкл Госселін підвів очі. Зайшла Джулія.

— Хелло! Одну хвилиночку! Підпишу листи — і все.

— Гаразд, гаразд, не поспішай. Я тільки гляну, які квитки ми надіслали Деннорантам. А що тут робить отой хлопець?

Інстинктивно виконуючи раз і назавжди засвоєне правило сцени, вона супроводила запитання жестом — кивнула акуратно зачесаною головою в бік кімнати, через яку щойно пройшла.

— Це рахівник. З фірми Лоуренса й Гамфрі. Він працює у нас уже третій день.

— Такий молодий!

— Стажує на бухгалтера. І, здається, непогано знається на своїй справі. Він і досі захоплюється нашою бухгалтерією: каже, навіть не уявляв собі, що фінансові справи театру можуть бути в такому ажурі — справжня тобі ділова контора! А побачили б ви, каже, яке безладдя в конторських книгах деяких фірм у Сіті[1]! Посивіти можна, поки второпаєш що до чого.

Джулія посміхнулась, дивлячись на вродливе обличчя свого чоловіка, — воно аж сяяло від задоволення.

Читать дальше →