Час перед свiтанком

Начало книги

Вона перетнула широку галявину з чималими кедрами, пройшла через ковані залізні ворота в цегляній стіні, пухкої від старості, і вийшла в англійський сад. Там була припіднята тераса, що проходила вздовж усієї тильної сторони величного будинку, і до неї можна було дістатися сходами, на вершині яких, з кожного боку, була побита погодою італійська статуя на п'єдесталі. Сад, багатий веселими квітами кінця серпня, простягався від тераси до низької залізної огорожі, що відокремлювала його від великого парку і не дозволяла худобі, що паслася там, забрідати всередину. Вона була молодою жінкою зі світло-каштановим волоссям і темно-карими очима, струнка і висока, з тим незайманим поглядом, який багато англійок дивно зберігають після багатьох років заміжжя. У неї був прямий ніс з тонкими ніздрями, пряме чоло і добре окреслений рот; червоний колір її нафарбованих губ змушував її ясну білу шкіру виглядати ще більш білішою. У своїй спокійній, майже скромній манері вона була дуже миловидною жінкою, але так як в її зовнішності не було нічого вражаючого, так як вона одягалася дуже просто, ви не усвідомлювали цього, поки не поговорили з нею. Оскільки вона була сором'язлива у багатьох людей складалося враження, що вона холодна або недбала, але більшість суворих удів в графстві припускали в своїй нудній, старомодній манері, що, хоча вона й могла бути легковажно розв'язною, вона була благородною дамою. Їх трохи ображало, що вона неприховано була абсолютно байдужа до їхньої думки про неї. Без високого статусу, дочка морського офіцера і без власного гроша, вона володіла скромною гідністю добре вихованої жінки, яка без зарозумілості усвідомлює своє місце в суспільстві і не претендує щоби бути іншою, окрім той, якою вона є.

Читать дальше →