Загадковий вогник

Начало книги

Повернувся Данило Омелянчик із туристської мандрівки. Зарубіжної. Кудись у східні країни його носило. А може, у південно-східні. Для нашої історії ця обставина особливого значення не має.

Отже, приїхав Данило й роздає співробітникам своїм східні чи південно-східні зарубіжні сувеніри. Доходить черга й до мене. Виймає Омелянчик з кишені якусь скляну трубочку й каже:

– А це я прихопив спеціально для нашого молодого, ще не одруженого колеги Аскольда Цуркаленка. Найнеобхідніша, я вам скажу, в парубоцькому побуті річ.

Після такої заяви всі починають ласолюбно усміхатися й просять Данила пояснити, що воно за річ і як нею користуються.

Данило ту нездорову цікавість удовольнити не поспішає, довкола скляної дрібнички наганяє туману. Мені вже стало здаватися, що він людям голову морочить, а передусім мені. Хоче замість нормального сувеніра підсунути якийсь непотріб.

– Це, – каже Омелянчик, – індикатор почуттів, виготовлений за давно загубленими рецептами східної медицини і астрології. Тримає людина в кишені той індикатор, ходить собі на роботу, в гості, в кіно, на танці. І от де-небудь (навіть у громадському транспорті) зустрічає власник індикатора жіночку, і жіночка та впадає йому в око. Починає хлопець усілякі там плани на майбутнє складати, про щасливе родинне життя мріяти, про діточок, які успадкують його здібності й чесноти. Що в подібних випадках треба робити? Я вас питаю?

Читать дальше →