Єдиний вихід

Начало книги

Сталося це о третій годині дня. Я саме закінчував розв’язувати післяобідній кросворд. І тут, як завжди нагло, вскакує до кімнати товариш Скреготайло, заступник начальника контори, в якій я от уже п’ятий рік щомісяця одержую зарплату.

Отже, вскакує товариш Скреготайло до кімнати, дивиться мені в очі і питає:

– І куди це знову завіявся Реп’яшенко?

То моє, значить, прізвище таке — Реп’яшенко. А звуть — Артур Терентійович.

Я занімів від такої дикої несправедливості. Воно й справді буває. На якусь годинку-півтори можу відійти від свого робочого, так би мовити, місця. З Мишком Соломоненком із сусідньої кімнати партію в шахи зганяємо. Шахи, вони якось підносять загальний інтелектуальний рівень.

Буває, на свіжий анекдот покличе Баламутський з фінсектора. Так тут і сам товариш Скреготайло не втримався б. Баламутський як видасть анекдота — до гикавки сміятиметесь. Потім півдня згадуєш, почуваєш себе внутрішньо збагаченим і оновленим.

Читать дальше →