Велике щастя маленького чоловічка

Начало книги

Подобалося мені, як ходить Очеретяний, Не йде — летить. Не людина — космічний корабель перед виходом на орбіту, втілення діловитості, енергійності, цілеспрямованості.

Воно, звичайно, всім у нашій конторі відомо, що більшого ледаря, аніж Пашка Очеретяний, годі й шукати. Але Пашчина хода мені однаково подобалася. Заздрив йому, а потім і сам навчився так ходити.

З цього, власне, все й почалося. Пашчиною ходою не обмежився. Довгенько приглядався до старшого економіста Перерепченка. Не давало мені спокою його вміння вишукано, зі смаком одягатися. Тип він, скажу вам, малоприємний, крім модного манаття його ніщо не цікавить. Ну, нічого — через півроку я вже виглядав точнісінькою копією Перерепченка.

Так і пішло. Вираз обличчя, з яким годиться сидіти за робочим столом, я запозичив у Коростяного. Про таке обличчя тільки мріяти можна: міцна суміш заклопотаності, зосередженості, ледь помітного філософського відчуження.

Читать дальше →