В особистій справі

Начало книги

Смерть прийшла до Никодима Петровича Хитька в понеділок, рівно о дев’ятій годині тридцять хвилин ранку. Вона спробувала увійти до кабінету Никодима Петровича, але шлях їй заступила молоденька свіжопофарбована дівчина.

— Ви куди, громадянко? — спитала вона.

— До Никодима Петровича Хитька. Це ж його кабінет?

— Ви домовились з ним про зустріч?

— Зі мною ніхто й ніколи не домовляється про зустрічі! — сумно зітхнула Смерть.

— Тоді, громадянко, доведеться вам зачекати, — пояснила дівчина. — Люди чекають, і ви не поспішайте.

— Але ж я не можу чекати! — спробувала обуритися Смерть.

— А ви хто будете? Може, представник міністерства? Главку? Ревізор? Ні? Так чому ж ви не можете чекати? Займайте, громадянко, чергу, і, можливо, в кінці дня Никодим Петрович зможуть вас прийняти. Зрозуміло?

— Але… — несподівано жалібним голосочком пискнула Смерть.

— Не заважайте мені працювати! — відрубала дівчина.

У приймальні було повно відвідувачів. Вони з відвертою неприязню і підозрою розглядали старезну бабу, котра намагалася без черги одержати те, що їм, заклопотаним людям, одержати конче необхідно. Вони дивувалися її наївності, незнанню святих законів будь-якої порядної установи. Вони готові були стати як один на захист тих законів, якби раптом секретарка спробувала їх порушити, зглянувшись на похилий вік і стан здоров’я відвідувачки.

Читать дальше →