Приборкувач часу

Начало книги

Про свою похибку — помилкове розв’язання поставленого керівництвом завдання —·Кролевецький здогадався лише тоді, коли Сергій Никодимович прочитав доповідну записку майже до половини. «Не те! Не вгадав!» — з жахом подумав Кролевецький, угледівши, як сердито, навіть болісно кривиться Сергій Никодимович. У цю мить Кролевецький віддав, здавалося б, півжиття за можливість повернутися бодай на півгодини назад. Тридцять хвилин якраз вистачило б на докорінну переробку злощасної доповідної записки. За півгодини (Кролевецький був певен цього) можна дійти до цілком протилежних висновків і рекомендацій.

Знав — чудес не буває. Час у своїй незворотності непідвладний нашим бажанням. Навіть бажанням нашого керівництва. Та нічого іншого Кролевецькому не лишалося, і він, заплющивши у відчаї очі, побажав чуда, виблагав у долі тридцять хвилин.

І сталося. Він знову опинився за своїм письмовим столом. Розмірковувати над тією дивовижею не було часу. Перед ним лежала доповідна, над якою через півгодини болісно скривиться Сергій Никодимович. Треба негайно подбати, щоб цього не трапилося. І не тільки про це. Ще й передрукувати новий варіант доповідної, вичитати, виправити, встигнути до кабінету начальника у визначений строк. Сергій Никодимович відзначався пунктуальністю і міг простити все, крім спізнення.

Читать дальше →