На шляху до Ватерлоо

Начало книги

Я лежав на вшитій квітчастим атласом канапі, читав придбаного за макулатуру Сіменона й час від часу поглядав на екран кольорового телевізора.

Зрідка, коли дружини нема вдома, я дозволяю собі отак безжурно освоювати нашу вітальню з її вишуканою, різьбленою на старосвітський кшталт універсальною стінкою, важезними багатопудовими фотелями, візерунчастим килимом на всю, вкриту імпортним лаком, підлогу, кольоровим телевізором і бібліотекою, складеною з унікально-дефіцитно-макулатурних видань. Почуваєшся тут людиною, яка вхопила дещицю від здобутків цивілізації останньої чверті двадцятого сторіччя.

Шкода тільки, що не можна серед усіх цих здобутків палити. Крім того, доводиться весь час пильнувати, чи не підходить до дверей дружина. Вона категорично забороняє мені потикатися до вітальні без потреби.

Дружина затримувалася. Натішившись комфортом, я вже збирався й сам залишити вітальню, коли щось брязнуло, грюкнуло, світло блимнуло — і в квартирі запанувала темрява.

Читать дальше →