Малюк з чужим майбутнім

Начало книги

Треба було нарешті на щось зважитися. Вирішити раз і назавжди. На ціле життя. Вже другий місяць я упадаю коло Наталки. Тричі був з нею в кафе «Експрес». П’ять разів нас бачили разом на вечорах відпочинку в Будинку культури. Подивилися сім кінофільмів (із них один двосерійний).

Далі так тривати не могло. Тут уже, як кажуть, одне з двох: або ми притьмом поспішаємо до Палацу одружень, або нічого дівчині дурити голову.

З тими роздумами й ваганнями прителіпався я до парку культури, щоб там усе на самоті вирішити.

Порожньо з парку. Та й кого в таку непривітну осінню пору потягне на вкриті змокрілим почорнілим листом алеї? Крім, звичайно, таких безнадійно закоханих, як я. Взагалі-то й на мене той осінній пейзаж справив гнітюче враження, навернув до сумних і невеселих думок. Тридцять п’ять років, а я ще не обрав собі вірної подруги життя, парубкую, тоді як усі мої друзі давно дітей колишуть. Під такий настрій недовго й одружитися.

Читать дальше →