Дзеркало

Начало книги

На перший погляд, у тому дзеркалі нічого особливого не було. Звичайнісінький ширвжиток. Придбала його баба Настя тоді, як ми в неї ще не прописаними жили. Хотіла стара потішити онуку, себто мою дружину Лерку. Таки потішила. Мали чудову нагоду брати на кпини бабин смак, її повне нерозуміння естетичних принципів умеблювання сучасної квартири. Робили це спочатку тихенько, бо були ще не прописаними на бабиній жилплощі.

Потім прописалися. Невдовзі бабин ветхий будиночок було знесено, і ми одержали окрему трикімнатну квартиру з відокремленим санвузлом. Хотів, було, я залишити при переїзді те страховинне, ширвжиткове дзеркало. Баба Настя не дозволила. Навіть образилася чомусь, коли ми щиросердно виклали їй наші міркування.

Так дзеркало залишилося у нас, а баба Настя скоро померла.

Її смерть і деяке зростання матеріальних можливостей (крім дзеркала, трикімнатної квартири, залишилися ще її заощадження) відкрили перед нами горизонти пошуку в царині сучасного інтер’єру, себто умеблювання. Але ми не поспішали, навіть питання збільшення нашої родини було підкладено. «Спочатку арабський спальний гарнітур, а потім уже діти!» — рішуче проголосила Лерка. Я з нею погодився, хоч мені здавалося, що дитячу проблему можна вирішити й без спального гарнітура.

Читать дальше →