Думати треба

Начало книги

Уже на першій оперативці наш новий начальник Роман Петрович Орлюк оголосив привселюдно:

— Зважте, що я вмію читати не тільки папери, а й думки тих, хто ці папери складає. Таку маю дивовижну здатність. Попереджаю, щоб потім не ображалися.

Всі ми, звичайно, сприйняли це, як і належить сприймати подібні заяви керівництва. Щирими усмішками, бадьорими запевненнями в своїй безмежній готовності відкрити Романові Петровичу не лише думки, а й серця, поглядами, сповненими невимовної відданості.

Роман Петрович терпляче перечекав вибух, викликаний його заявою, а потім з незрозумілим роздратуванням повторив:

— Мені здається, ви не зрозуміли. Я не жартую. Справді, маю здатність читати думки тих, хто мене оточує.

Це вже було занадто. Ну, похвалився своєю мудрістю, проникливістю, непересічними розумовими здібностями, й досить. Ми й так тебе поважатимемо. Згідно зі штатним розкладом. Принаймні вигляд такий робитимемо.

Читать дальше →