Ідеальна незнайомка

Начало книги

Під ґанком кіт знову взявся за своє – дряпає дошку, аж паркет двигтить у спальні від того скреготу. Серед глупої ночі він невблаганно робить своє діло: гострить кігті, мітить територію.

Я сіла на край ліжка й грізно потупала по підлозі ногами, подумки благаючи: «Будь ласка, ну, дай поспати». Це стало моїм повсякденним закликом до всього живого й неживого навколо, нехай хто з представників природи заступав на службу кожної конкретної ночі.

Скрегіт припинився, і я з полегшенням повернулася під ковдру.

До інших звуків – скрип старого матраца, сюрчання цвіркунів, завивання вітру, що шугає в долині, – я вже потроху призвичаїлася. Вони свідчили про моє нове життя – ліжко, в якому спала, долину, в якій тепер жила, нічний шепіт: «Ти тут».

Я виросла в місті, звикла до галасу людей на вулиці, автомобільних клаксонів, стукоту коліс потяга за вікном до півночі, я пристосована до кроків над головою, грюкання дверей, шуму води, що біжить трубами в стінах. Я спокійно спала під усі ці звуки.

Читать дальше →