Полковник Семен Височан

Начало книги

Звістка, що Семен повернувся домів, вмить облетіла Вікторів, сколихнула село. Син колишнього хлібороба Гната Височана, він перший з-поміж вікторівців закінчив Львівську братську школу, славну на всю Україну.

— Ученіє — єсть мученіє,— авторитетно прорік дяк Онуфрій, поправляючи при цьому великі окуляри у бронзовій оправі, що закривали йому половину обличчя і раз у раз спадали на ніс.

Він скаржився на кепський зір, нарікав, що недобачає вже літер у псалтирі, і Гнат Височин привіз йому зі Львова дарунок — окуляри.

— Не кожний чоловік має хист до науки, — додав і від себе хтось з вікторівців, які оточили дяка на вулиці.

— Де вже там кожний, — посміхнувся лукаво Онуфрій. — Подейкують, — знизив голос до шепоту, — що навіть наш галицький пан староста ледве вміє нашкрябати своє прізвище.

— Ксьондз — до чоток, пан — до танцю, а наш мужик до кожного діла кмітливий, — гордовито докинув королівський кріпак Петро Гусляр, попихкуючи люлькою. — Ми і воюємо, і будуємо, та ще й усіх годуємо.

Читать дальше →