Лисовичі: хроніка галицького приходства

Начало книги

О. Михайлів — літературне псевдо, але ж справжнє прізвище автора знайоме тим читачам, які читають наші газети й журнали у вільному світі. Тут він уперше виступає з власним літературним твором, який він назвав «хронікою», але який у дійсності є цікавою повістю про наше недавнє минуле. Гадаємо, що йому вдався цей перший виступ, бо він оповідає цікаво — устами героя повісти, що на початку є тільки дитиною, а наприкінці твору повертається як дорослий молодий чоловік із «першої» еміграції в рідний край.

У «Передмові» автор пише, що він хотів би дати «реальний» твір про життя наших сільських приходств, бо Богдан Лепкий ідеалізував оте приходське життя, а Лесь Мартович дав карикатурний тип українського галицького священика. Ми могли б тут додати ще, що Іван Франко в деяких творах створив декілька типів наших священиків, показуючи їх у вірному світлі.

Автор у цьому творі шукає свого «пропащого часу» та пригадує власну молодість, «загублену» разом із зниканням «доби галицьких приходств».

Читать дальше →