Зібрання творів

Начало книги

З раннього дитинства, з перших прочитаних книжок ми звикли до сумної думки, що магія — це не про нас. Вона існує в інших часових вимірах, серед інших людей, поза нашою реальністю. А якщо чаклунство й існувало на Землі, то було це дуже давно, коли друїди збиралися довкола священних гаїв, шамани вдивлялись у куряву в пошуках знамень, а дивні крикуни волали до небес з найвищих пагорбів і скель. Магія — обов'язковий атрибут фентезі, що, своєю чергою, черпає натхнення з легенд про минулі часи. Існує вона й серед темного, часом огидного горору, і горе тому персонажеві, хто з нею зіткнеться. До цього ми звикли. Так нас вчили. Такою нині є об'єктивна реальність. Проте так було не завжди.

Сторіччя тому справжні маги ходили землею. Не поважні старигани у чудернацькому одязі, ні, ці чаклуни виглядали цілком буденно і були звичайними людьми. Єдина відмінність від пересічних громадян полягала у сфері їхніх зацікавлень. Якщо типовий британець початку XX сторіччя після роботи повертався додому, де на нього чекала дружина з дітьми, вечеря з кількох страв і вечірня газета, а в неділю — «вихід у світ», то чаклуни мали трохи інший розпорядок. Закінчивши суєтні справи, вони збиралися на засідання таємничого (проте не надто прихованого) магічного Ордену Золотої Зорі, де вивчали різні сфери буття, розшифровували вцілілі середньовічні манускрипти з алхімії, досліджували зашифровані рукописи масонів та інші окультні тексти й проводили химерні практики та ритуали. Основним стовпом Ордену було вчення герметицизму (або герметизму), назване на честь еллінського бога Гермеса. Вчення включало у себе три складові: алхімію, астрологію та теургію (знання про ритуали) і поєднувало елементи багатьох міфологій та культів.

Читать дальше →