Царська рокіровка

Начало книги

23 грудня на Віленський вокзал після короткої поїздки за місто, кільцевою лінією повернулася руда Зофія Мацеєвська. Струнка, витончена молода дівчина мала шовковисте розкішне волосся мідного кольору, яке її ревниві паризькі друзі називали "рудим". Ще влітку вона була у Франції, де захистила диплом лікаря, а після недовгої відпустки в Італії влаштувалася на роботу у Варшаві. Хоча її сім’я походила з поміщицького роду з келецького воєводства, панночка вже почувала себе корінною варшав’янкою. Найулюбленіша дитина її батька – Юзефа – була дуже діловою і практичною жінкою; вона ніколи не підозрювала, що пансіонерка може закохатися з першого погляду.

Рівно через місяць після власних тихо відзначених іменин, напередодні Вілії, доглянутий джентльмен із зеленими, холодними, мов нефрит, очима та тонкими, задерикувато закрученими вусами вийшов на платформу з вагона першого класу потягу Санкт-Петербурзької залізниці. Після довгої їзди через Псков, Динебург, Вільно, Гродно та Білосток він із задоволенням розім’яв ноги, хоча подорож була все одно комфортнішою, ніж потягом Варшавсько-Віденської залізниці: на петербурзькому маршруті вагони були ширші і пропонували більше місця для пасажирів, оскільки східна залізниця мала російську ширину колії.

Читать дальше →