Віннету І

Начало книги

Варто мені лише подумати про індіанців, як я відразу ж згадую турків. І яким би дивним не здавалося це порівняння, але воно має своє пояснення. На перший погляд в індіанців із турками мало спільного, але в певному сенсі вони таки подібні, бодай тому, що світ раз і назавжди склав собі про них думку, хоч перших це стосується більше, а других менше. Турків називають «хворими», а кожен, хто хоч трохи розуміє, про що йдеться, однозначно і без жодних сумнівів назве індіанців тільки «вимираючими»[1].

І це правда, раса червоношкірих справді вимирає! Від архіпелагу Вогняної Землі і далі вздовж озер Північної Америки простягається цей хворий велетень: розпластаний, прибитий до землі, понищений невблаганною долею, що не знає жалю. Він, як міг, боровся з нею, але марно. І все більше занепадав на силі. Йому вже недовго залишилося жити, а тремтіння, яке час од часу охоплює його оголене тіло, тільки віщує наближення смерті.

Читать дальше →