Сльози з мастила

Начало книги

Якщо чесно, не знаю, які слова сказати зараз. Цей твір народився спонтанно. Не знаю, чи варто продовжувати ідею цього світу. Можливо, цей твір так і залишиться одним з…

Можливо, Я розвину його до повноцінної серії. Та зараз це лише оповідання…

Сподіваюсь, вам сподобається.

Будьте людьми!

Лабораторія була охоплена темрявою. Лише одна лампа з робочим місцем Миколи Івановича освітлювала це приміщення. Лікар сидів за столом. Він завжди засиджувався допізна в своїй лабораторії. Завжди багато роботи. Найкращий лікар в ці темні часи. За своє довге життя він врятував більше людей, ніж будь-хто з його колег. Сьогодні він чекав на аналізи тяжко пораненого пацієнта. Можливо, доведеться ампутувати руку, яка постраждала від вибуху. Всі рештки витягли, але рана продовжує гноїтись. Хоча, механічна рука буде навіть кращою за стару. Лікар сидів і обдумував ситуацію. Перед ним були знімки руки та кілька папірців з аналізами інших пацієнтів. Він міг сидіти так годинами. Цю гнітючу атмосферу зруйнувала молода дівчина. Вона зайшла в лабораторію та ввімкнула світло.

Читать дальше →