Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи

Начало книги

єдина з усіх лише я називаю себе Барбарою а не Варварою хоча ніколи свідомо не прошу себе про це не кажу собі що от Варваро заради всього святого називайся Барбарою - не тому що хочеш приховати своє справжнє походження чи з якоїсь іншої причини припекло бути іспанкою бо це ж іспанці не розрізняють «б» і «в» - просто вночі над твоїм ліжком скрипить стеля так ніби по ній босоніж ступає кремезний чолов’яга але не з того боку стелі що вище поверхом є підлогою а з цього - твого - боку і коли так скрипить ти починаєш боятися смерті розміри твого тіла помітно зменшуються і страшенно хочеться наостанок щось з’їсти - а якби ти називала себе Барбарою то це мало б вигляд закляття і від скрипу і від постійного голоду перед смертю і від самої смерті - «Барбара» з твоїх уст звучало б свідченням прихильного до себе ставлення тобто що ти визнаєш за собою право на таке ім’я й одночасно розумієш що так себе називаєш тільки ти і ніхто інший тому вже дивним чином виокремлюєшся з усіх у своєму житті і знаєш про це

Читать дальше →