Кривавий меридіан, або Вечірня заграва на заході

Начало книги

Дитинство у Теннессі — Втеча з дому — Новий Орлеан — Сутички — Поранення — До Ґалвестона — Накоґдочес — Преподобний Ґрін — Суддя Голден — Буча з бійкою — Тоудвайн — Підпал заїзду — Втеча.

Ось дитя. Бліде, тонке, у розідраній сорочці з тонкої тканини. Підтримує вогонь на кухні. За вікном лежать чорні зорані поля з клаптями снігу і ще чорніші ліси, де знаходить притулок остання нечисленна зграя вовків. Його рід знаний як дроворуби і водоноси[1], але насправді батько в нього шкільний учитель. Він лежить п’яний, бубонить під ніс вірші поетів, чиї імена нині забуто. Хлопець скоцюбився біля вогнища і спостерігає за ним.

Ніч твого народження. У тридцять третьому році. Леоніди, так їх називали. Боже, як сипали зірки. Я видивлявся чорноту, дірки у небесах. І Ківш пробито[2].

Мати, що померла чотирнадцять років тому, таки виносила під серцем створіння, що зрештою і звело її зі світу. Батько ніколи не згадує її імені, дитя його і не знає. На цьому світі у нього ще є сестра, якої він уже ніколи не побачить. Він спостерігає, блідий і немитий. Він не вміє ані читати, ані писати, і десь углибині у ньому визріває смак до безглуздого насильства. Уся історія — в цьому образі: дитя, батько чоловіка[3].

Читать дальше →