Крижінка

Начало книги

Слова будили її м’якими поштовхами.

– Агов. Привіт.

Вона відчула, що на повіки падає світло. Якби вона зараз розплющила очі, світло ударило б у них, і довелося би прикривати їх долонею, пропускаючи промінці крізь щілинки між пальцями.

– Хочеш поговорити? – почувся м’який чоловічий голос.

І тут її думки прояснилися достатньо, щоб спитати себе, куди поділася її мати. Вона гукала у всі куточки своєї свідомості, і ніхто їй не відповів, а цього просто бути не могло. Коли вона впустила маму, викинути її стало неможливо. Це зовсім не те саме, що впустити маму до себе в домівку; відколи та поселилася у її свідомості, шляху назад не стало, бо не стало тіла, у яке мама могла би повернутися.

То де ж вона поділась?

– О, я знаю, що зараз ти вже прокинулась. Ну ж бо, спляча красуне. Поговори зі мною, – останнє було сказано пристрасним шепотом, і Міра подумала, що мусить прокинутись і розплющити очі. Вона спробувала зітхнути, але не змогла. Її очі широко відкрились від страху.

Читать дальше →